Дивна справа виходить. Цей альбом я закачав і прослухав одразу після . Він декілька тижнів крутився у мене на плеєрі, я крутив його на пиятках і на роботі, але все не знаходив правильних слів, щоб описати це. Якщо я вам скажу, що під обкладинкою вас чекає простий електро-поп з домішками Крафтверку, то вас це не зацікавить. Але більше про це і сказати нічого — електроніка, ритмічна, не занудна, чіпляюча. О! Ось це слово знайшлось. Чіпляюча і ніяк інакше. Чим чіпляє музика від дуету, де один з часників носить ім*я японського відеомагнітофону, обирати вам, а я просто залишу це тут
Різнокольоровий британський тиц-тиц електро-поп. Мотиви змінють один одного з надзвичайною швидкістю, стилі наповзають один на одного утворючи позитивненьку кашу, часом до приторно-солодких тонів. Іноді складається враження, що музики сидять в студії і валяють форменного дурня і гонять біса. Що доволі радує — приємний вокал, і деякі мелоді. Ще один альбом на раз послухати.
Декому добре відомий колектив з Сан-Франциско Loquat випустив свою третю платівку. Особисто перші дві не чув, але знайомство з їхньою творчістю через альбом Secrets Of The Sea вважаю досить вдалим.
Грають вони досить симпатичну і апетитну суміш поп з електронікою, покладену на негрузні тексти. І найапетитніша частина цього - легкий і світлий вокал Кайлі Свенсон. В якості фону для темних осінніх вечорів виглядає прекрасно. Enjoy. 7/10